Політика щодо використання генеративного штучного інтелекту

   

Журнал «Екологічна безпека та технології захисту довкілля» є науковим рецензованим виданням, що публікує результати досліджень у сфері екології та технологій захисту довкілля.

Основною метою журналу є поширення актуальних наукових результатів, сприяння розвитку екологічної науки та впровадженню сучасних природоохоронних технологій.

Редакція забезпечує незалежність прийняття рішень щодо публікації матеріалів. Жодні позанаукові фактори, зокрема посада, місце роботи чи особисті зв’язки авторів, не впливають на редакційне рішення.

До публікації приймаються оригінальні наукові статті, що не були раніше опубліковані та не перебувають на розгляді в інших виданнях.

Редакція підтримує принципи відкритого доступу: усі статті журналу доступні безкоштовно для читачів, що сприяє широкому поширенню наукових знань.

Автори зберігають авторські права на свої роботи, надаючи редакції право на їх публікацію та розповсюдження.

Редакція прагне забезпечити високий науковий рівень публікацій, дотримання міжнародних стандартів та розвиток співпраці з українськими та іноземними науковцями.

 

Авторські права та ліцензування

1. Загальні положення

Усі матеріали, опубліковані в журналі, є об’єктами авторського права та охороняються відповідно до законодавства України та міжнародних норм у сфері інтелектуальної власності.

Журнал підтримує принципи відкритого доступу та сприяє вільному поширенню наукових знань.

2. Збереження авторських прав

Автори зберігають за собою авторські права на свої наукові роботи.

Подання рукопису до журналу означає, що автори підтверджують: робота є оригінальною; не була опублікована раніше; не перебуває на розгляді в іншому виданні; усі співавтори погоджуються з поданням і публікацією матеріалу.

3. Ліцензія на публікацію

Усі статті публікуються на умовах відкритої ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY 4.0).

Це означає, що користувачі мають право вільно читати, завантажувати, копіювати, поширювати, використовувати матеріали у наукових та освітніх цілях, а також адаптувати й створювати похідні роботи за умови обов’язкового зазначення авторства, посилання на джерело публікації та вказання змін, якщо такі вносилися.

4. Права, що передаються редакції

Автори надають редакції журналу право на першу публікацію статті, право на розміщення матеріалу в електронному архіві журналу, право на індексацію в наукометричних базах і репозитаріях, а також право на розповсюдження статті в електронному форматі.

При цьому авторські права на статтю залишаються за авторами.

5. Самоархівування

Автори мають право розміщувати свої статті на особистих вебсторінках, у відкритих інституційних та тематичних репозитаріях, а також на наукових платформах, зокрема ResearchGate, ORCID та Google Scholar.

При самоархівуванні обов’язковими є зазначення повного бібліографічного опису статті, наявність посилання на офіційний сайт журналу та збереження DOI.

6. Відсутність плати за доступ

Журнал забезпечує безкоштовний відкритий доступ до всіх опублікованих матеріалів. Плата за читання, завантаження та перегляд статей не стягується. Поширення матеріалів здійснюється відповідно до умов ліцензії CC BY 4.0.

7. Відповідальність авторів

Автори несуть повну відповідальність за достовірність поданих даних, коректність цитування джерел, дотримання авторських прав третіх осіб та відсутність плагіату.

Редакція не несе відповідальності за зміст опублікованих матеріалів, авторські оцінки та висновки, викладені у статтях.

8. Використання матеріалів третіми особами

Будь-яке використання матеріалів журналу третіми особами дозволяється за умови належного цитування, збереження авторства та дотримання умов ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY 4.0).

9. Заключні положення

Політика авторських прав та ліцензування відповідає принципам відкритого доступу та може оновлюватися відповідно до змін законодавства України, міжнародних стандартів академічної доброчесності та вимог наукометричних і реферативних баз даних.

1. Загальні положення

Редакція журналу визнає, що генеративні системи штучного інтелекту можуть використовуватися як допоміжні інструменти під час підготовки наукових матеріалів.

Використання таких технологій не повинно порушувати принципи академічної доброчесності, наукової етики та відповідальності авторів за результати дослідження.

 

2. Допустиме використання

Автори можуть використовувати інструменти генеративного штучного інтелекту для:

    - мовного редагування тексту;

    - покращення стилістики викладу;

    - перекладу наукових матеріалів;

    - структурування тексту;

    - допоміжного аналізу інформації.

Використання ШІ має носити виключно допоміжний характер.

 

3. Недопустиме використання

Забороняється: 

    - подавати тексти, повністю або переважно згенеровані ШІ, як власні наукові результати;

    - використовувати ШІ для створення фальсифікованих даних або результатів; 

    - генерувати вигадані джерела, цитування або DOI;   

    - використовувати ШІ для обходу процедур рецензування.

 

4. Розкриття використання ШІ

У разі використання інструментів ШІ автор зобов’язаний повідомити про це у рукописі.

Рекомендується зазначати назву інструменту,характер використання (наприклад, мовне редагування, переклад).

Під час підготовки рукопису використовувалися інструменти штучного інтелекту для мовного редагування тексту. Всі результати, інтерпретації та висновки належать авторам.

 

5. Авторство та відповідальність

Генеративні системи штучного інтелекту не можуть зазначатися як автори або співавтори наукових публікацій.

Автори несуть повну відповідальність за зміст роботи, достовірність результатів, коректність цитування, дотримання етичних норм.

 

6. Роль редакції

Редакція залишає за собою право перевіряти рукописи на предмет використання ШІ, відхиляти матеріали у разі порушення цієї політики, вимагати додаткових пояснень щодо використання ШІ.

 

7. Етичні принципи

Використання штучного інтелекту повинно відповідати принципам прозорості, наукової доброчесності, достовірності результатів, відтворюваності досліджень.

 

Політика може оновлюватися відповідно до розвитку технологій та міжнародних стандартів наукової комунікації.